П’ять мільйонів людей були позбавлені права голосу на місцевих виборах

За новим законодавством усі мобільні всередині країни громадяни можуть змінити або визначити свою виборчу адресу та проголосувати за місцем фактичного проживання на всіх видах виборів. Цю процедуру не треба повторювати перед кожними виборами, змініть один раз виборчу адресу і голосуйте за місцем фактичного проживання на кожних наступних виборах.

Я сама є внутрішньо переміщеною особою. Як народний депутат VIII скликання я всі п`ять років займалася темою права переселенців обирати владу там, де людина проживає, а не “прописана”.

Я була співавтором трьох законопроектів. Перший я подала ще у 2015. Закон, який нещодавно був прийнятий депутатами ІХ скликання – це удосконалена версія наших напрацювань за ці роки.

У мене була приймальня у Полтавській області. До мене приходила на прийом жінка, яка ще у 2014 році виїхала з родиною з Макіївки. Її чоловік пішов добровольцем до батальйону «Донбас», потім воював у ДУК ПС, згодом в 93-й бригаді, загинув у 2017.

Жінка з дітьми живуть у Полтаві з 2014 року. Тодішній міський голова Полтави з місцевого бюджету почав купувати квартири для місцевих сімей-учасників АТО. Жінка приходить до нього і каже: “Ми теж тут живемо, я працюю і сплачую податки, мій чоловік загинув. Чи можу я отримати квартиру?». Але міський голова відмовив, і підстава була досить дивна: “Ваш чоловік не від нас призивався, йдіть туди, звідки він призивався”. Тобто за логікою голови міськради вдова добровольця мала піти в Макіївку і попросити там квартиру. Це говорить про що? Ця жінка не була цікавою мерові як виборець. Внутрішньо переміщених осіб, усіх людей, які проживали не за місцем реєстрації, наприклад трудових мігрантів, влада не поважала як свого виборця.

За право людей обирати місцеву владу я виступала скрізь у соцмережах, на телеефірах, на всіх заходах в парламенті. Мене сварив журналіст “Еспресо” Єгор Чечеринда. До другої години ночі доводив, що переселенці не мають право голосу, аргументуючи: “От я 20 років живу не за місцем реєстрації і не претендую на право голосу!”. Я кажу: «Єгоре, а чому?! Ти 20 років живеш не за місцем реєстрації, платиш податки і не маєш права місцеву владу спитати, куди йдуть ті гроші»?

Кожна людина, яка постійно проживає в місті, платить місцеві податки, має право впливати на місцеву владу, яка розпоряджатиметься її коштами та формуватиме бюджет міста. Важливо, що до 10 вересня кожна людина, яка живе не за місцем реєстрації, може подати заяву до органів ведення Реєстру виборців заяву про зміну виборчої адреси. Краще не відкладати це на останній день, бо бувають випадки відмови і вам, можливо, потрібно буде з’ясовувати причину відмови і домагатися своїх прав, вносити корективи.

Я сама нещодавно змінила виборчу адресу на сайті www.drv.gov.ua/ Якщо робити це онлайн – це займає пару хвилин. Головне пам’ятати – Ви маєте право голосувати за місцем фактичного проживання і обирати владу саме там, де проживаєте. Неважливо чи внутрішньо переміщена особа чи ви внутрішній трудовий мігрант, або проживаєте в іншій власній квартирі, ніж в якій зареєстровані. Ви тут живете, ваші діти навчаються в школі, або ВНЗ, ви ходите на роботу, у лікарню, ви хочете впливати саме на цю громаду.

Щоб змінити виборчу адресу онлайн, Вам потрібно мати електронний цифровий підпис. Найпростіше його можна оформити, якщо у вас є картка «Приватбанку». Я зараз не рекламую Приватбанк, але реально це найбільш простий крок до отримання цифрового ключа.

У вас можуть виникнути проблеми лише в тому випадку, якщо вас немає в реєстрі виборців. І перевірити чи включені ви до реєстру треба теж до виборів! Переконайтеся, що ви є в реєстрі, щоб ви точно були в списках під час голосування. Якщо ви є в реєстрі та є виборцем зі стажем, тобто не перший рік голосуєте і на минулих виборах були у реєстрі, думаю, не виникне проблем.

За офіційною статистикою мобільних всередині країни громадян на сьогодні більше 5 млн: 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб; більше 1 млн людей, які не мають зареєстрованого місця проживання; 3,3 млн так званих трудових мігрантів, які мають місце реєстрації в одному населеному пункті, а реально живуть в іншому.

Натомість могли голосувати студенти, які просто зареєстровані десь у гуртожитку. Були випадки, коли в гуртожиток приходив комендант і говорив: «Так, друзі, або вилетите з університету, або не отримаєте стипендію, бо потрібно голосувати за ось цього кандидата». Весь гуртожиток проголосував за потрібного дядю, який йшов у місцеві депутати, або в мери, або в мажоритарники до парламенту.

Всі роки незалежності в Україні дуже багато людей не мали права голосу. Але найгучніше це питання почали піднімати внутрішньо переміщені особи.мЧому? Тому що тобі не потрібне твоє право, поки ти його не втрачаєш так трагічно – як через силовий примус, через війну. Коли ви приймаєте рішення їхати працювати до Києва, бо у вашому місті вам некомфортно, – це ваше рішення. А коли мені було добре у Донецьку, а мене звідти вигнали, я одразу відчуваю кожну втрату. Переживши трагедію, людина починає цінувати своє право впливати на власне життя. Я приїхала до Києва, живу тут уже шість років, але досі не мала права обирати владу. Внутрішньо переміщені особи часто дуже активні, беруть участь у громадських рухах, активностях, започатковують бізнес, були випадки коли люди відстоювали своє право голосу в судовому порядку. Пережита трагедія дає тобі поштовх по-новому ставитися до життя, брати на себе відповідальність, хотіти впливати на процеси навколо тебе не допустити більше ситуації втрати контролю над власним життям.

Матеріал підготовлено у рамках співпраці ПП “Сила Людей” з Фондом Фрідріха Науманна за Свободу. Нагадуємо, що кожний громадянин має право голосу на виборах, гарантоване Конституцією, оскільки ми живемо в демократичній країні. Це єдиний спосіб мирної зміни влади, розвитку політичних еліт, розвитку країни в цілому.