Олексій Гончарук, радник міністра екології України з питань надрокористування – про «міністерство майбутнього», підземні багатства України, революцію в прозорості надрокористування, інструменти громадського контролю і про те, як не дати старій системі поховати нову Україну.
Від браку коштів у державі зазвичай страждають «непріоритетні» сфери: культура, освіта, наука, екологія. Чому реформи в цій галузі – важливі і потрібні саме зараз?
Це комплексне питання, яке потребує відповідної стратегії. Міністерство екології – це «міністерство майбутнього». Є умовні взаємовідносини між суспільством, економікою і довкіллям, фактично – майбутнім. Питання, чи вистачить нашим дітям ресурсів на те, щоб існувати далі, – це питання, яке вирішуємо зараз ми. І Міністерство екології має про це піклуватися і подбати сьогодні – для того, щоб нашим нащадкам вистачило ресурсів, навіть банальної води, для того, щоб існувати в майбутньому. Наприклад, природні ресурси – це гроші, елемент економіки. Вода, ліс, бурштин, пісок, нафта, газ тощо… Нафта і газ важливі також в контексті енергетичної незалежності, це політичний аспект. Але з точки зору необхідності раціонального використання, як пісок, так і нафта й газ вимагають однакового підходу: будь-яка одиниця ресурсів, що є в нашого народу, має використовуватися раціонально. Саме над цим потрібно працювати.
У цьому контексті зараз активно обговорюється ініціатива прозорості у видобувних галузях (EITI). Що це для світу, і чому цей стандарт має цікавити Україну?
Ця ініціатива, до якої вже доєдналося близько 50 країн по всьому світу, полягає в тому, що бізнес і держава домовляються про взаємну публікацію інформації про доходи від видобувних галузей. Тобто виходять з того, що в кожного народу, в кожної нації є якісь ресурси – надра, і тому доходи, які отримує бізнес або держава від видобування цих надр, є, в принципі, національним багатством. І ми з вами маємо право знати, скільки й чого видобувається і скільки конкретно коштів ми мали б від того отримати. Навіть більше, далі держава має взяти на себе зобов’язання показати, куди ж вона витратила ці кошти. Тому EITI – із самого початку неурядова ініціатива, яка потрібна Україні для того, щоб ми, нарешті, навели лад у системі видобування надр. По суті, бізнес і держава мають показати незалежній аудиторській компанії, скільки коштів було вилучено від видобування надр, компанія складе відповідний звіт, який буде опублікований. Таким чином, суспільство отримує живу інформацію про те, хто, що, скільки й коли видобув і яким чином цим розпорядився – реальний інструмент контролю за цією сферою.
Які реальні результати роботи Мінприроди у сфері раціонального використання природних ресурсів можна назвати за період після призначення нового Кабміну?
Перш за все, це зменшення рівня корупції. Її немає на вищому рівні, і ми дуже уважно ставимося до інформації щодо проявів корупції на середньому і найменшому рівнях.
Друге – ми працюємо над відкритістю. Ми сповідуємо підхід, що суспільство має бути замовником реформ і змін та найбільш суворим контролером діяльності влади. Враховуючи інституційну слабкість органів державної влади, для того, щоб суспільство мало власні інструменти контролю, ми вже відкрили більшу частину інформації про ресурси і працюємо над тим, щоб оприлюднювати її максимально багато. Наприклад, ми вже відкрили інформацію про карту спеціальних дозволів (на сайті «Геоінформ України» – прим. ред.): у них зазначено, хто, на яких підставах та умовах отримав право на користування надрами, скільки коштувало це право (скільки людина заплатила за цей спецдозвіл) – це дуже суворо регулюється, ніхто раніше цю інформацію не оприлюднював. Зараз ви можете вільно зайти в Інтернет і подивитися, що конкретно у вашому регіоні видобувається. Якщо ви знаєте, що є, наприклад, кар’єр, якого немає в нас на карті – зверніться до нас із запитом на інформацію, щоб ми відреагували на такий незаконний видобуток природних ресурсів.
Ми відкрили інформацію про всі заявки на надрокористування, які були подані. Тобто якщо ви колись подавали заявку на надрокористування, то зараз на сайті можна побачити, на якому етапі розгляду вона перебуває. Це також революція, бо цю інформацію органи державної влади раніше приховували. Ми вважаємо, що набагато краще чесно спілкуватися із суспільством про проблеми, які в нас існують, щоб спільно і публічно їх вирішувати. Повернення довіри до державних органів є запорукою успіху будь-яких реформ.
Після позачергових виборів у суспільства виникла дискусія про те, чи можуть так звані «нові» люди, які заходять у систему, щось змінити, чи система їх поглине. Як ви вважаєте?
Зараз всередину старої системи потрапило багато нових ворожих і неприродніх для неї елементів. Тому система зазнає серйозної корозії, пробуксовує і вже не може ефективно працювати за старими правилами, законами й закономірностями. Я переконаний, що це найкращий уряд, який був в Україні. При чому не стільки з точки зору професійності, скільки через щирість намірів щось змінити. Сьогодні в чесної, порядної та професійної людини є всі шанси спробувати змінити систему навколо, тому що таких самих людей, як вона, зараз десятки. Ми хочемо, щоб ця слабка, пошкоджена система все ж таки перетворилася на щось нове, а не остаточно зруйнувалася й поховала під своїми уламками всіх інших. Але для цього треба багато працювати.
