В Україні 25-го жовтня пройдуть вибори до місцевих рад. Проте далеко не всі українська міста зможуть обрати голів рад та депутатів. Десятки населених пунктів, які знаходяться на лінії розмежування лишилися цього права.
8 серпня ЦВК визначила перелік територіальних громад Донецької та Луганської областей, на території яких неможливо провести місцеві вибори: 10 сільських, селищних, міських територіальних громад Бахмутського, Волноваського, Маріупольського та Покровського районів Донецької області та 8 – Сєвєродонецького і Щастинського районів Луганської області.
Зокрема, виборів не буде в місті Щастя Луганської області, яке знаходиться за два кілометри від лінії розмежування. Високопосадовці аргументують це захистом національної безпеки, хоча в місті вже провели два тури президентських виборів та парламентські вибори. Усе пройшло спокійно, мирно, провокацій не було.
Крім цього, в Щасті триває нормальне життя: працюють підприємства, школи, дитячі садочки, лікарні, проводять спортивні змагання, культурно-масові заходи та навіть планують збудувати КПВВ. Тут навіть карантинні обмеження не відчуваються.
Востаннє вибори тут проводили у 2010 році. Тобто з 2015 року місто контролювалося в ручному режимі. Депутати міськради ще виконували свої обов’язки до 2019 року. Фактично, це порушувало вимоги Конституції. Чергові вибори – строк повноважень депутатів 5 років. Рада просто не припинила свої повноваження. Президент створив ВЦА лише у 2019 році.
Керівник ВЦА Щастя призначається керівником ВЦА Луганської області, за погодженням зі штабом ООС. Зараз це військовий, який в минулому році був затриманий на отриманні хабара. Досі триває судова тяганина. Ні про які вибори тут мова не йде. В таких умовах досить складно доводити людям переваги української демократії, зароджується недовіра до центральної влади.
Власне, одна з причин відсутності виборів – політики, які не бажають втрачати владу на місцях. Яскравий приклад – голова ВЦА міста Щастя Дмитро Скворцов, якого через декілька місяців після призначення спіймали на хабарі в розмірі 12 тис. грн. Суди в цій справі затягують вже понад рік, а Скворцов й надалі продовжує керувати ВЦА.
Президентській вертикалі влади, а сюди й відносяться голови ОДА, значно простіше лобіювати скасування місцевих виборів, аби поставити посади своїх людей, які контролюватимуть життя та бюджет в регіоні, без участі громади.
Місцеві активісти пов’язують небажання голів облдержадміністрацій проводити вибори з незадовільним рейтингом президентської партії. Про це свідчать й останні дослідження Київського міжнародного інституту соціології. Так, за інформацією КМІС, якби парламентські вибори відбулися в травні-червні, за “Слуг народу” свій голос віддали б 28% виборців. Можливо, до місцевих виборів рейтинг понизиться ще більше.
Частина політиків стверджує, що вибори можуть привести до влади проросійські сили, які розгойдуватимуть ситуацію в регіоні. Але це ознака того, що ми не хочемо бачити реальну картину на місцях. Хто зараз працює в міських радах? Ті люди, які були при владі у 2010 році, а у 2014 сприяли проведенню незаконних референдумів. Вони й досі залишаються у владних кабінетах. А в селах Щастинської громади досі діють сільради. обрані у 2010. Це Петропавлівська та Передільська сільради.
Я пам’ятаю 2014 рік. Як місцеві чиновники проводили псевдореферендуми в школах. Люди приходили – заходили. Ніхто на це не реагував. Результати референдумів оголошували люди з Луганська чи Красного Луча. Як в червні почались військові дії – “Айдар” з ВСУ нанесли удар в районі поста ДАІ “Щастя-Луганськ”. Вертольоти в небі, авіація, вибухи. Усі розбігалися. З балкону мого дому було видно страшне зарево та чути обстріли. На ранок ми зрозуміли, що Щастя звільнене.
Але маємо усвідомити, що все що відбулося – це результат бездіяльності нас, як України. Хто покараний? Хто працював в районі після того?
Активісти ж зі свого боку проводили велику роботу з людьми, щоб зміцнити українську ідею. І маємо тиснути далі у цьому напрямку.
У нас зараз українська влада та українська Конституція. У нас оголошено чергове перемир’я. Можливість проведення виборів існує. І якщо ми просуваємо українські цінності та демократію, то ми повинні підкріплювати це діями. Настрої людей змінюються, і якщо є можливість Україні впливати на процеси самоврядування, то цей шанс треба використовувати.
Що таке “проросійські сили”? Місцеві вибори – це партійна система, а отже тут би висувалися рівно всі ті самі партії, що й на решті українських територій. Заборона виборів тут не допоможе. Це – заривати голову в пісок, далі бездіяти, погіршувати ситуацію. Маємо працювати на підсилення української ідеї, шукати достойних кандидатів, допомагати їм прийти до влади.
Ще в 2014 році потрібна була ВЦА, яка би відстоювала вертикаль української влади, як тимчасовий інструмент. Проте Порошенко залишив тут Партію регіонів в міськрадах аж до 2019 року. Шахов зараз цукром підкупає виборців, всі про це знають, але ніхто на це не реагує. Всім легше зробити вигляд, що нас не існує, і дати регіон на відкуп якимсь місцевим чиновникам, яким вдалося домовитися з владою Зеленського. Тобто – керує регіоном не людина, яку обрали люди, а хтось, у кого є якісь домовленості з кимось. Маємо працювати, щоб нові люди прийшли. Вибори – це був шанс. Лише так народжуються зміни.
Зараз у ВЦА взяли найгіршу частину виконкому собі на роботу, а проукраїнських та активних людей відкинув. А до мене вже приїжджали люди і питали чому я “не даю владі працювати”. Це хіба рецепт перемоги для України? Це шлях повільної поразки. Влада спочатку знищує активних людей, витискає їх з інформаційного простору через свої підконтрольні ЗМІ поливає брудом усіх, хто вимагає змін, підзвітності та прозорості влади, а потім забороняє вибори, аргументуючи це тим. що люди на виборах можуть не вибрати порядних кандидатів.
І якщо сталося так, що влада заборонила вибори у Щасті, то усе свідоме суспільство мало би одразу накинутися на таку владу: “Як так сталося, що за 6 років там досі існує проблема? Хто винен?”
Якщо не провести вибори, місто не розвиватиметься
Через політичні амбіції окремих політиків, в першу чергу, страждають пересічні мешканці прифронтових міст. Якщо не провести вибори, а залишити ВЦА, то громади й надалі втрачатимуть мільйонні податки від доходів фізичних осіб. 60% ПДФО мали б повертатися в громаду, при ВЦА цього не буде.
Суми, які вже втратило Щастя, підрахувати складно. Наприклад, через військові дії неотриманий податок за землю, що не сплачувала Луганська ТЕЦ – близько 17 млн грн за рік. Ще є десятки менших підприємств.
Через відсутність фінансів у місті навіть немає ЦНАПу. Через це мешканці Щасливого вимушені їхати за 30 кілометрів в Новоайдар, щоб отримати паспорт. Фахівці пенсійного фонду та УСЗН працюють в Щасті і працюють 3-4 дні на тиждень, хоча перші роки і цього не було.
Крім економічної складової місто просто не може розвиватися в нормальному темпі через те, що до влади не приходять нові обличчя, які здатні принести зміни.
Без виборів у Щасті так і залишиться ВЦА. В інших населених пунктах, де діють досі ради буде два варіанти розвитку подій: або там працюватимуть порушуючи Конституцію України депутати й місцеві голови, які обиралися ще в 2010 році, або ради розпустять й створять ВЦА.
І я намагаюся зрозуміти, чому всі очікують змін, якщо все, що робиться, спрямоване на консервацію ситуації та опір змінам.
Віталій Пріліпа, очільник ПП Сила Людей Щастя , екс-депутат міської ради Щастя Луганської області
Цей матеріал ми готували в рамках співпраці ПП “Сила Людей” та Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Окремі думки й погляди, висловлені авторами у матеріалі, можуть не збігатися із поглядами Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Окремо наголошуємо на тому, що право громадян обирати владу – одна з найважливіших норм демократичної країни, якою Україна себе вважає. Тому обмежувати волевиявлення громадян через політичні амбіції, вважаємо, неприпустимим.
