Вироки Сенцову і Кольченку — це сигнал Україні з Кремля

25 серпня 2015 року, на наступний день після святкування Україною Дня Незалежності, в Російській Федерації було оголошено вироки громадянам України Олегу Сенцову і Олександру Кольченку. Згідно з ними, громадян України, викрадених з її території спецслужбами Росії, за повністю сфальсифікованими звинувачення, засуджено до 20 та 10 років ув’язнення відповідно.

 

Це “дійство” відбулося на фоні закликів всієї міжнародної спільноти, від керівників держав та урядів, до відомих громадських та державних діячів, політиків, режисерів та простих громадян, в тому числі з самої Росії, до керівництва Росії зупинити беззаконня і не перетворювати судові процеси на фарс.

 

Враховуючи цей, а також інші подібні факти беззаконня, цинізму та варварства, які постійно практикуються режимом Путіна проти громадян України, інших країн, а також проти власних людей, виникає питання, як нам захиститися від свавілля авторитарного режиму сусідньої держави? Що робити далі?

 

Простих відповідей на ці питання на даний момент не існує в природі. Проте деякі системні заходи запропонувати варто.

 

По-перше, всі громадяни України, які викрадені на території України спецслужбами Росії або незаконно заарештовані на території Росії є політичними в’язнями. Путінська Росія не піде на їхнє негайне звільнення за жодних умов. Проте діяти треба, і то невідкладно. Президент, Уряд, Верховна Рада, Міністр закордонних справ,  спецслужби та Збройні сили України мають вжити всіх необхідних заходів для створення умов, необхідних для повернення наших людей додому.

 

По-друге, Україна повинна нарешті почати вводити секторальні санкції проти Росії у відповідь на викрадення та незаконне засудження її громадян, а також враховуючи продовження агресії Росії на Донбасі та анексію Криму та Севастополя. І то не гратися у придумані процедурні лабіринти, займаючись пінг-понгом між Урядом, РНБО та Верховною Радою України, а проявити дієвість, оперативність і злагодженість всіх органів державної влади та інститутів громадянського суспільства. До речі, тут є чому повчитися у тієї ж таки Росії, в якій державна машина працює як годинник. Паралельно необхідно прискорювати пошуки альтернативних ринків збуту для українських товарів та послуг, укладати довготермінові контракти на постачання з надійних джерел енергоносіїв, газу, нафти, вугілля та палива для атомних електростанцій, а також реалізовувати програми енергоефективності.

 

По-третє, Україна повинна відмовитися від фейкових неефективних перемовин у так званих Мінському та Нормандському форматах і домагатися скликання повномасштабної мирної конференції, завданням якої має стати досягнення всеохоплюючого врегулювання безпрецедентної з часів завершення другої світової війни кризи, інспірованої неоімперською агресивною політикою путінської Росії. До її порядку денного мають увійти питання встановлення миру та відновлення територіальної цілісності України, запровадження механізму виявлення та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, незалежно від їхнього громадянства,  винних у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людства, репарацій Росії за завдану матеріальну шкоду Україні та її юридичним і фізичним особам, відновлення зруйнованої інфраструктури Донбасу, амністії, повернення біженців та внутрішньо переміщених осіб, а також проведення широкого національного діалогу з метою досягнення примирення.

 

По-четверте, Президент України Петро Порошенко повинен використати свою участь у 70-й ювілейній сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка запланована на кінець вересня ц.р., для висунення з найвищої трибуни світу таких зовнішньополітичних ініціатив, які започаткують процес відновлення довіри до міжнародного права, створення ефективної системи глобальної та європейської безпеки, а також забезпечать досягнення всеохоплюючого врегулювання кризи, спричиненої агресією Росії, в тому числі щодо відновлення територіальної цілісності України.

 

На перший погляд, нереалістичні завдання, проте сидіти й надалі, склавши руки або плисти за течією у мейнстрімі, який конструюється і нав’язується з Кремля, означає зраджувати громадян України, які перебувають в казематах сусідньої країни, і які ще туди можуть потрапити.

 

Враховуючи це, Україна, як держава, всі її інститути державної влади і народ мають зробити все залежне від них, щоб повернути громадян України, які утримуються в російських казематах за вказівкою Кремля, їхнім сім”ям, а також щоб побудувати таку державу в Україні, яка буде спроможною захищати власних громадян і на власній території, і в будь-якій іншій країні світу. Так діє будь-яка нормальна країна світу, незалежно від її розміру, економічної ваги та наявності ядерної чи іншої зброї масового знищення. Так має діяти й Україна.