Член СИЛИ ЛЮДЕЙ Любомир Чорній, відомий юрист, аналітик Центру громадської експертизи, поділився своїми думками з приводу ситуації в економіці України та шляхах підтримки її головних локомотивів – малого та середнього бізнесу.
З радянських часів прийнято вважати, що економіка держави – це, переважно, великі підприємства, заводи, фабрики, що саме вони “годують” державу. Чи це актуально для сучасної України?
Економіка і економічні показники – це один аспект. Якщо ми говоримо про економічні показники, то, дійсно, внесок малого і середнього бізнесу, як в розумінні наповнення бюджету, так і у формуванні ВВП загалом є не таким значним, як внесок великого бізнесу. Однак, якщо розглядати вплив малого і середнього бізнесу на економіку як мінімум в декількох вимірах, то ми побачимо, що значення великого бізнесу не є таким визначальним. Так, якщо відкинути держаний і комунальний сектор, бюджетну сферу, то зайнятість у малому і середньому бізнесі в Україні складає більше 60%. Отже, малий і середній бізнес – це той сектор, який генерує найбільшу кількість робочих місць.
А хто все ж наповнює бюджет?
Коли ми говоримо про податки, які сплачують різні сектори бізнесу, ми торкаємося ще одного аспекту, в якому існують серйозні стереотипи. Формування державного бюджету – так, найбільше сплачує великий бізнес. Але якщо ми поглянемо на джерела формування місцевих бюджетів, то побачимо, що саме малий і середній бізнес є основним джерелом публічних фінансів на цьому рівні. А починаючи з цього року, зважаючи на зміни в податковій і бюджетній системах, саме розпорядники місцевих бюджетів найбільше будуть зацікавлені в тому, щоб малий і середній бізнес як мінімум продовжував працювати, оскільки саме від нього залежатиме виконання відповідних місцевих бюджетів.
Які ще важливі аспекти, крім економіки і зайнятості?
Важливий аспект – це інновації. У великому бізнесі, зазвичай, використовують технології, які “приходять” з економічно розвинутих країн (ЄС, США, Канада). Цей сектор здебільшого консервативний і в ньому вкрай мало простору для інновацій, принаймні за нинішнього рівня монополізації певних галузей та стану розвитку вітчизянної науки. За таких умов найбільш інноваційним сектором в Україні, виходить, є середній бізнес – саме тут народжуються найбільш креативні ідеї і розробки. Водночас, якщо ми говоримо про енергозбереження чи альтернативну енергетику, відповідні інновації запроваджуються саме в верхньому сегменті малого бізнесу (як на підприємствах де три-чотири, так і де декілька десятків працівників) і середному бізнесі.
В Україні завжди був перспективним ІТ-сектор…
Так, якщо ми говоримо про IT чи високі технології, які підприємства найбільше заповняють цей сегмент бізнесу? Знову ж таки це середній бізнес. Реальним проштовхувачем дійсно найсучасніших, найпередовіших технологій в комп’ютерній сфері, сфері комунікаційних технологій і так далі, є, власне кажучи, середній бізнес.
Як держава має підтримувати МСБ?
З огляду на міжнародну практику, існує три основні інструменти: здійснення ефективного регулювання (у випадку України треба починати з дерегуляції), забезпечення доступу до дешевих або адекватних за ціною фінансових ресурсів (кредити, безпроцентні позики, грантова підтримка в деяких випадках – тут є величезний масив загальновідомих інструментів), інсфрастркутура підтримки і розвитку бізнесу (початківцям та й не тільки потрібні дешеві офісні приміщення, консультаційна, юридична й інша підтримка). Такі речі є аксіомою для всіх країн, де успішно розвивається малий і середній бізнес. В таких країнах, звісно, використовуються й інші інструменти, але вони, за великим рахунокм, вписуються в уже згадані вище.
В Україні більше говорять про необхідність дерегуляції…
Так, у нас чомусь виходить так – останнім часом ми почали говорити про те, що ми бізнес врятує тільки дерегуляцією. Але дерегуляція зараз уже майже нічого не дасть. У тому стані, в якому зараз перебуває економіка країни і весь бізнес, дерегуляція вже просто не зможе бути дієвим інструментом пожвавлення бізнесу. Це все можна було б робити рік тому, зараз про це марно говорити в принципі. Без забезпечення доступу до відносно дешевих фінансових ресурсів, без стимулювання внутрішніх інвестицій (на міжнародні за умов проведення АТО сподіватися марно), без створення умов для відновлення нормального споживчого ринку бізнес поступов згортатиметься. Ще можна почекати з розвитком інфраструктури підтримки бізнесу, але це теж критичне питання, принаймні стане критичним, коли малй і середній бізнес стане єдиним сектором, який може забезпечити зайнятість і економічне зростання.
Бізнес-об’єднання пропонують передати їм частину регуляторних повноважень. Що мається на увазі?
Фактично мова йде про саморегулювання. Цей механізм дуже поширений у багатьох економічно розвинутих країнах. Йдеться, перш за все, про певні професійні об’єднання – до прикладу, об’єднання адвокатів. У них є свої кваліфікаційні вимоги для здобуття права займатися адвокатською діяльністю. У них є свої дисциплінарні комісії, які можуть розглядати скарги на дії адвоката, якщо він некоректно повівся зі своїм клієнтом. Те ж саме стосується психоаналітиків, стоматологів тощо. Приблизно про запровадження таких механізмів іде мова, коли пропонується замінити ліцензування певних видів діяльності з боку держави формуванням саморегулюючих організацій, які самостійно визначать певні етичні, професійні й інші стандарти у відповідній сфері.
Інший приклад саморегулювання – це певні галузеві об’єднання. В цих об’єднаннях встановлюють певні стандарти, яких намагаються дотримуватись учасники цих об’єднань. Виходячи з міжнародної практики, це як добровільні механізми (коли підприємства самі вирішують, вступати їм до галузевих об’єднань чи ні і чи приймати відповідні стандарти), так і імперативні механізми (коли законодавстом передбачено, що підприємства повинні бути членами відповідних галузевих об’єднань і дотирмуватися встановлених ними стандартів). Зокрема це може стосуватися виробників певних видів продукції, виконавців певних видів робіт, учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Які сфери бізнесу сьогодні мають перспективи зростання в Україні?
Нагальна проблема для України – падіння споживчої спроможності населення (іншими словами, грошей у людей щодня стає менше). Відтак багато бізнесу, де основним споживачем (послгу, робіт) є людина, буде згортатися: підприємств багато, а кошти у споживачів вкрай обмежені. Тому, якусь перспективу зараз має лише той бізнес, який орієнтований на зовнішні ринки, перш за все, ринок ЄС (у нас продовжує діяти сприятливий для українських виробників режим). Тут, перш за все, можна говорити про той бізнес, у якого в Україні є хороша ресурсна база, а це деревообробка, харчоперобна та легка промисловість тощо. Про решту говорити складно, нажаль не так багато сфер, де Україна могла би бути успішною. Наприклад, IT-сфера, складання приладів, робота за “давальницькою” схемою, теж мають перспективи (якщо враховувати, що за рахунок падіння курсу гривні в Україні сильно подешевшала робоча сила). Може це й сумнівна перевага, але Україна повернулася в “зону конкурентоздатності” у сенсі дешевих людських ресурсів. Якщо хтось з інвесторів не побоїться зайти в країну, де проводиться АТО (фактично йде війна), то тут є перспектива. Не побоїться Китай, деякі країни арабського світу, а вони мають вільні ресурси.
Чому державі вигідно орієнтуватися саме на МСБ?
Більшість країн ЄС ставлять основним своїм соціальним завданням забезпечити людину постійною роботою і стабільним доходом, достатнім для нормального життя. Завдання малого і середнього бізнесу не стільки створювати інновації чи рухати економіку вперед, як виконувати два вищезгадані завдання. В свою чергу, вже великий бізнес виступає розробником технологій і формує те, що називають ростом економіки. За таких підходві, діагностування проблем в ефективній державі завжди доволі просте, відповідно і стратегії зрозумілі: якщо проблеми із занятістю і добробутом населення – докладається недостатньо зусиль для розвитку малого і середнього бізнесу, якщо проблеми з економічним зростанням – має місце недостатня підтримка великого бізнесу.
А якщо проблеми є і з першим, і з другим?
Тоді це діагноз для уряду відповідної країни! Про подальші можливі сценарії у будьякій країні, що перебуває в подібному становищі, думаю, ви здогадуєтеся і самі…
