Передсвяткове і передвиборче місто прикрашають політичні плакати, витримані у національній колористиці, з лаконічним змістом: «Сила людей Борисполя». Виникає питання: у чому сила, брате?
Розтлумачити, що вкладено у поняття сила, куди і ким вона спрямована і про яких людей йдеться, погодився депутат міської ради, волонтер і активіст Юрій Адамовський. Адже він входить до політради молодої партії, що торік утворилася із однойменного громадського об’єднання.
Те, що Юрій Адамовський у складі політичної партії «Сила людей», факт закономірний, бо себе він вважає без зайвої скромності сильною особистістю. І не випадково. Підтвердження того є більше, ніж достатньо. Саме він з кількома друзями був першим з Борисполя, хто поставив власну палатку на Хрещатику, коли тільки зароджувався Майдан. Говорить, тоді й тепер прагне змінити систему в країні. Він був одним з перших волонтерів, хто активно і регулярно підтримував наших земляків у зоні АТО – особисто доставляв на Схід спочатку продовольство, а потім обладнання, техніку. Патріотичний ентузіазм, що не згас до сьогодні, пояснює бажанням перемоги і миру. Він був біля керма створення загону територіальної оборони Бориспільщини, де організовано тренувальну базу для бажаючих осягнути ази військової підготовки.
Серед депутатів Юрій вирізняється виваженістю, молодим віком та свіжими демократичними поглядами щодо підходів до керівництва містом, розподілу та використання бюджетних коштів. Вважає, що методи місцевих політиків, які вийшли з радянської системи, нафталінові, час змінювати старих консерваторів на молодих демократів — освічених управлінців. Переконаний, майбутнє за «Силою людей», тому йде на вибори.
З корінним бориспільцем говорили про його політичних однодумців і конкурентів та про розподіл сил у передвиборчому Борисполі; про суть його власних політичних амбіцій та обсяг громадської діяльності у лавах партії «Сила людей».
— На початку 2013 року партія «Фронт змін» Арсенія Яценюка припинила існування. Ми на місцях дізналися з телевізора, що вже приєдналися до «Батьківщини», яку ніхто з нас не підтримував. Тоді зібралася ініціативна група молодих думаючих людей у складі 25 осіб з усієї України, вирішили створити громадську організацію. Так, у середині 2013 р. виникла ГО «Сила людей». Через рік об’єднання сильних і перспективних переросло в ліберально-демократичну партію. Я є одним з семи членів національної політради партії, — діалог зі співрозмовником розпочався із екскурсу в історію створення політ-сили. — Це єдина в Україні справжня партія, бо дотримано усі процедури її створення згідно із законом. Чесно збиралися підписи по усіх областях країни, особисто я збирав їх у Борисполі. У наших рядах реальні люди, а не просто перепис прізвищ з довідника для кількості, як у технічних партіях. «Сила людей» — це не типовий передвиборчий проект, як більшість зараз, які розсиплються відразу після оголошення результатів голосування. Ми надовго. Є списки переліку членів партії в Борисполі. У місті нас більше 60 чоловік.
— Що Вас приваблює у «Силі людей»?
— Відсутність одного керуючого політичним парадом генерала. Цей факт дозволяє діяти консолідовано і не дозволяє робити рокіровку одній людині зверху. Де гарантія, що О.Ляшко не перейде до «Самопомочі» чи навпаки, як, наприклад, В.Кличко приєднався до блоку П.Порошенка. «Силі людей» це не загрожує. У нас є критерії відбору для бажаючих приєднатися до нас. Так, кандидат не має бути депутатом ВР, прокурором, людиною з судимістю. Лояльно ставимося до колишніх регіоналів, якщо вони є чесними і порядними людьми. Ярликів не розвішуємо. У нас партія, що створена людьми без «фінансового мішка». Це такий собі політичний волонтерський рух на здорових егоїстичних засадах: прагнемо змінювати країну, щоб добре жилося самим, нашим дітям, усім українцям, щоб, вийшовши на пенсію, ми не отримували копійки, як мої батьки сьогодні.
— Хто ваші однодумці?
— Це відомий у Борисполі волонтер Андрій Жеба. З нами депутати міської ради Роман Шуменко, Олександр Дудченко. Олена Гнатенко — людина не публічна, займається розбудовою партії «Сила людей» у місті. Нас підтримує голова загону територіальної оборони м.Бориспіль, підприємець Петро Леусенко та ще багато інших. Це люди, які працюють, а не піаряться. У нас немає пристосуванців, які б’ють себе в груди й горлають, що вони найкращі.
— Є вже програма партії, як і чим будете переконувати виборця голосувати за «Силу людей»? Хто фінансує партію?
— Питання провокаційне. По-перше, оприлюднювати програму на початку старту передвиборчого періоду небезпечно, вкрадуть. Пригадуєте, коли йшов на парламентські вибори Борисенко, то ми необачно виклали щойно написану програму в Інтернет, а її на другий день скопіював інший кандидат — усе, навіть з помилками. Тепер програму не світитимемо до останнього, щоб її не «підставили» якійсь іншій партії. Кампанія обіцяє бути брудною. Ми за конкуренцію, але розуміємо, що до всіх достукатися не вийде. Хочемо чесності від початку і до кінця, стовпи обклеювати не будемо, адмінресурсу в нас немає. Гроші? Позичати, залучати фінанси зі сторони — теж ні, витрачатимемо те, що вкладуть самі партійці за власним бажанням. Будучи волонтерами, ми ніколи не збирали коробки та гривні по людях, завжди розраховували на власні кошти та допомогу друзів.
— Депутатська робота принесла задоволення Вам і користь виборцям? Як оцінюєте роботу колег?
— Це була перша каденція. Коли б я, не будучи депутатом, випадково потрапив на сесію, то подумав би, що усі там несповна розуму. Чому багато говорять не по темі? Піар! У сесійній залі є таке уявлення, якщо ти «облив брудом» когось, то ти – кращий. Революція в країні відбулася і вона продовжується, але у головах більшості мало що змінилося. Який я депутат? Нехай люди оцінюють, бо мене добре знають у Борисполі.
— Розкажіть про діяльність загону територіальної оборони, куди Ви входите. Формування лишається затребуваним?
— Зараз на території району тренуємо один із добровольчих батальйонів: стрільба, налагодження зброї, медицина. Така діяльність не заборонена законом. До створеного нами загону територіальної оборони входять майже 80 чоловік. Це громадське формування, яке офіційно зареєстроване. За півтора року через нашу муштру пройшло більше тисячі людей. Виїздимо на Схід, допомагаємо там ремонтом зброї, техніки. Одягти, взути і дати поїсти солдату – це важливо, але привозять волонтери аптечки, скажімо, ізраїльські, а солдати не вміють користуватися ними. Волонтерсько-військова робота забирає багато часу, хоча я лише рядовий член загону територіальної оборони. І вона продовжуватиметься, бо конфлікт на Сході надовго. Здаватися не можна, треба йти до перемоги й будувати незалежність, а керувати на усіх рівнях повинні патріоти.
— Чим займаєтеся зараз, як заробляєте на життя, де вчаться Ваші діти? Як відпочиваєте?
— Я народився і виріс у Борисполі, закінчив школу № 1. Тут народилися мої діти. Я батько трьох дітей. Найстаршому сину 11 років, середньому — 3 рочки, доньці – 7. Старші вчаться в міській гімназії. У 2005 році закінчив Національну академію МВС, зараз займаюся підприємницькою діяльністю, що пов’язана з нерухомим майном — це оренда, суборенда. Де відпочиваю? Останні два роки взагалі не влаштовував собі відпусток через зайнятість.
— Що побажаєте виборцям?
— Думати, аналізувати. Продавати свою активність як агітатор чи злити голос за подачки перед голосуванням – це примітивно, низько. Треба обирати владу цього разу грамотно і свідомо — у тому «Сила людей» Борисполя. Разом – ми сила.
За матеріалом газети “Вісті” – http://i-visti.com/publications/34_795/10993/
