«Завжди добре, коли вороги переоцінюють твої вади,
а друзі недооцінюють твої переваги.»
Маріо Пьюзо
«Хрещений Батько»
Час від часу у стрічці новин Facebook лунають думки по типу «Порошенко хоче стати тираном. Та йому нічого не вдасться, бо він такий же поганий, як і Янукович». Зустрічається й інфографіка соціологічних досліджень, що ілюструє стрімке падіння рейтингу Президента. Багато хто стикався з такими думки, хтось думає так сам, дехто не погоджується. Не має сенсу розводити дискусію на тему, так це чи не так. Та доречно задуматись над тим, чому йому це може вдатися.
Щоб забезпечити успіх першого строку свого президентства, Порошенку треба вирішити конкретних завдання: перемогти на Донбасі та проявити успіх у реформуванні України. Це – стратегічні задачі. Їхнє вирішення є поетапною концентрацію сил та ресурсів на тих чи інших конкретних задачах. Простіше: коли норовить впасти стеля у будинку, який тобі довірили ремонтувати, то, перш за все, ти думатимеш, як її втримати, а вже потім займатимешся діркою в стіні, вибитими дверима та понівеченою плиткою. Одразу всього не зробиш.
Починаючи з перших мінських домовленостей стало очевидно, що обрано хорватський сценарій вирішення конфлікту на сході. Це передбачає заморожування конфлікту до позиційної війни, поступове навчання півмільйонної армії та її озброєння, на що піде ще рік-півтора, і двотижневу операцію по захопленню Донбасу, відновленню й утриманню кордонів України. Армії бойовиків та російських солдатів чисельністю сорок чи п’ятдесят тисяч просто не вистачить для оборони. Це передбачає перемогу Порошенка у війні на момент чергових президентських виборів.
Основна перешкода у реформуванні України полягає в тому, що коли головний архітектор сконцентровував усі наявні зусилля на тому, щоби «стеля не впала», перший бригадир робив усе, щоб робочі виносили цінності з квартири. Тепер прем’єр-міністр став перешкодою, яку ніяк не можна усунути. Будь-яка подібна спроба в найближчі два роки означатиме руйнацію парламентської коаліції. За її нинішнього формату не факт, що Порошенко збере іншу. Бо з опозиційним блоком ділитись владою не можна.
Саме тому, президент пішов в обхід. Він вирішив створити історію успіху на тлі окремої області. Писати цю історію успіху він призначив Саакашвілі. Одеса була обрана за її фінансовий потенціал та через сподівання налагодити децентралізацію влади. Така історія успіху може дати українцям сподівання, що країна здатна змінитися на краще. Та це ж означатиме, що президенту необхідно створити максимально великі та ефективні команди на місцях для подальшого розгортання цієї історії. Більшість демократичних процедур будуть ігноруватися заради реалізації реформ на місцях.
Історія успіху та перемога у війні дадуть Порошенку пропуск на другий термін президентства. Було б чудово, якби наша історія цим і обмежилась…
Та успіх президента пов’язаний з успіхом держави. Бажати йому програшу означає закладати цеглу в падіння України. А усіляко сприяти перемозі і реформуванню нашої країни означає реалізовувати успіх президента. Це, в свою чергу, неухильно приведе до зростання центральної влади, авторитету президента у вирішенні загальноукраїнських справ та його впевненості у власній спроможності.
Що у підсумку? А у підсумку те, що Цезар за тих самих обставин, щоб повністю реформувати Рим, став диктатором, чим остаточно знищив республіку і заклав імперію. Ситуація, в якій перебуває країна – це прямий шлях до диктатури. І нам не варто сподіватись на вияв добропорядності президента, яка свого часу проявилась у Вашингтона і змусила останнього відмовитись від диктатури на благо демократії.
Перед українцями постає дійсно складна, подекуди філософська, але дуже життєва проблема – як зробити так, щоб Президент добився успіху для України і при цьому не перетворився на диктатора.
Антон Малеєв
Оригінал статті – http://politikan.com.ua/2/0/0/142048.htm
