Всі, хто щиро вболіває за європейське майбутнє України, затамувавши подих, спостерігали за перипетіями протистояння голландських прибічників і противників Угоди про асоціацію з ЄС, які «ламали списи» навколо цієї теми протягом останніх декількох місяців. І то баталії точилися не лише на території Королівства Нідерландів, яке до речі є державою засновником Європейських Співтовариств, на базі яких пізніше утворився Європейський Союз. Дискусії і хитромудрі комбінації розгорталися далеко за межами країни тюльпанів, – від Брюсселю до Москви, і від Києва до Вашингтону. Результат був прогнозованим задовго до дня голосування. Проте слабка надія на те, що низька явка зведе нанівець зусилля ініціаторів референдуму або кількість голосів за і проти буде приблизно рівною, все-таки теплилися до останнього. Новини ж з Гааги пізнього вечора 6-го квітня приголомшили всіх. Понад 60 % проти при явці у необхідні 30% з хвостиком.
Про що був цей референдум? Чому так сталося? А головне, – що далі? На всі ці питання слід дати детальні відповіді, щоб уникнути подібних провалів у майбутньому. Це справа не сьогоднішнього дня, адже роботи по «розбору польотів» тут не для однієї сотні політологів, економістів, правників, конфліктологів тощо. Проте по гарячим слідам перші висновки зробити вже варто.
Про що був референдум?
Як відомо, Закон «Про консультативний корегуючий референдум», ухвалений в Нідерландах, набув чинності 1 липня 2015 року. Так сталося, що «українське питання» стало першим практичним його застосуванням. Проте стверджувати, що референдум був саме і виключно про європейське майбутнє України чи про долю Угоди про асоціацію було би як мінімум наївно. Виходячи з безлічі опитувань, які проводились напередодні референдуму, він був про три речі:
По-перше, – про довіру до Уряду Нідерландів на чолі з Марком Рютте. Наступні парламентські вибори в цій класичній парламентській республіці, мають відбутися в наступному році. Тому опоненти правлячої коаліції скористалися цим неочікуваним для них інформаційним приводом на повну.
По-друге, – про ставлення до Європейського Союзу та брюссельської бюрократії. Слід нагадати, що у 2005 році голландці, разом із французами, заблокували набуття чинності Договором про Конституцію для Європи, яким передбачалося значне поглиблення внутрішніх інтеграційних процесів в ЄС. Проте європейськими лідерами вихід було знайдено. До нього були внесені незначні зміни і у 2007 році підписано в Лісабоні під іншою назвою, – Договір про реформу ЄС (зазвичай відомий як Лісабонський Договір). Таким чином, голландці майже 10 років відчували себе ображеними і виношували плани про реванш.
І лише по третє, – про власне європейські перспективи України. При цьому переважна більшість громадян Нідерландів слабо орієнтувалися у тому про що власне сама Угода про асоціацію та які наслідки для їхньої країни, ЄС та України наступлять після її виконання. Підтвердженням цій тезі є те, що обираючи аргументи, які вплинули на їхню позицію, голландці діаметрально протилежно трактували навіть положення Угоди про асоціацію в частині запровадження вільної торгівлі. Так, частина опитаних стверджували, що вони нанесуть шкоду Україні, і майже така ж кількість, – навпаки користь.
Чому наскільки приголомшливі результати?
Від самого старту ініціативи про проведення референдуму, яку запустили активісти з сатиричного блогу GeenStijl, стало зрозуміло, що шанси на успіх у прибічників Угоди про асоціацію мінімальні. Причому з розгортанням кампанії «проти» вони ставали все більш примарними. Причин такому стану речей достатньо. З одного боку, дехто може спробувати звинувачувати Москву у гаазькому фіаско України. Адже пропагандистська машина звідти працювала на повну потужність. Проте такий підхід навряд чи відображає дійсність. Підтверджень цій тезі як мінімум декілька.
До невеликої групи активістів, які спромоглися забезпечити збір понад 400 тис. підписів на підтримку референдуму, досить швидко долучилися потужні політичні гравці, які побачили в цій темі шанс для себе підняти свої політичні рейтинги за рік до наступних виборів. Іронія долі, – в намаганні забезпечити негативний результат об»єдналися партії, які насправді є ідеологічними антагоністами, – партія Соціалістів і праворадикальна партія Свободи. Своє вагоме слово сказали також і «зелені».
Натомість за Угоду по суті агітувала лише партія D66, а партії правлячої коаліції – Народна партія свободи та демократів і Партія лейбористів включилися лише під кінець кампанії.
А що ж Україна? По суті ми виявилися заручниками ситуації. Не ми грали цю гру, а нами грали інші, більш потужні гравці. Щоб забезпечити позитивний результат необхідно було виконати два архіскладні завдання, -показати історію успіху України і визначити дієву стратегію участі в кампанії.
Як виявилося, обидва вони наразі для нас непідйомні. Пред’явити голландцям, та й взагалі будь-кому, нам поки що немає чого. Корупція непристойно висока, податковий тиск шалений, судова система не працює, країною «править» олігархат тощо. До того ж «підсобили» панамські документи про офшори Президента, які з’явилися в акурат напередодні дня голосування.
З Стратегією те саме. По суті її взагалі не було як такої. Хоча варіанти можна було розглядати більш, аніж очевидні, – або повне ігнорування і гра на пониженні явки, або ж робота з виборцями, які не визначилися. 14 жовтня 2015 року ЦВК Нідерландів підтвердила факт збору необхідних голосів. Проте активна участь українських урядовців, нардепів та громадських діячів в кампанії безпосередньо на території Нідерландів стала помітною лише в останні тижні перед днем голосуванням. На той момент переважна більшість голландців вже визначилися як їм голосувати. І ніякі флеш-моби, навіть за участю Міністра закордонних справ Клімкіна вже ні на що вплинути не могли.
Навіть Президент Порошенко, замість того, щоб напередодні референдуму відвідати Гаагу і власною присутністю показати голландцям наскільки велике значення мають результати для України, надав перевагу візиту в Японію (він безперечно теж важливий, але не тоді, коли можливо вирішувалося європейське майбутнє країни).
Відсутність історій успіху України, української Стратегії кампанії, а також зверхнє ставлення глави держави та уряду до референдуму і «забезпечили» такий непристойний для всіх результат.
Гаазький юридична пастка. Що далі?
Наразі не має підстав стверджувати, що Угода про асоціацію втрачена чи що вона неодмінно має бути переглянута. Варіантів розвитку подій декілька. І на них впливатимуть доволі серйозні чинники.
По-перше, Уряд Нідерландів постав перед непростою дилемою вибору. Провальні результати референдуму – це своєрідний вотум недовіри правлячій коаліції і особисто очільнику Уряду. За такої ситуації продовження ратифікації Угоди про асоціацію практично виключено. Для того, щоб внести до парламенту законопроект про підтвердження ратифікації Угоди про асоціацію прем’єр-міністр Нідерландів Рютте мав би зіграти роль камікадзе. А він ним вочевидь не є, бо навіть не очікуючи офіційних результатів ЦВК, вже заявив про наміри «переглянути угоду», на що до речі в нього немає жодних повноважень. Адже йдеться не про двосторонній україно-голландський документ, а про багатосторонній міжнародний договір, положення якого до того ж відносяться не лише до національної компетенції сторін-підписантів, а й до коммунітарної (Європейського Союзу) та змішаної компетенцій.
Водночас і внести законопроект про денонсацію Угоди Уряд навряд чи наважиться, адже такий крок продемонструє недоговороздатність як Королівства Нідерландів, так і всього ЄС в цілому, що може призвести до непрогнозованих наслідків у відносинах цієї країни та ЄС з їхніми зовнішньополітичними партнерами.
По-друге, у безпрецедентно складній ситуації опинився Європейський Союз. На 23 червня ц.р. у Великій Британії призначено референдум, під час якого має бути вирішено питання членства цієї країни в ЄС. Вочевидь результати голландського волевиявлення вплинуть і на позицію британців, які можуть взяти приклад зі своїх континентальних друзів. І то ставки на британському референдумі в рази вище, адже він матиме зобов’язуючий характер і матиме наслідком, у разі перемоги євроскептиків, вихід цієї країни з ЄС. У такому випадку доля ЄС, принаймні у тому вигляді, в якому він зараз існує, стане невизначеною.
Водночас, ЄС постійно перебуває у переговорах про укладення угод про асоціацію, вільну торгівлю тощо з величезною кількістю третіх країн. Після голландського референдуму доля будь-якого мало-мальськи значимого договору «зависає». Відтепер Європейській Комісії разом з урядами держав-членів ЄС треба поламати голову над тим, яким чином забезпечити неперервність відповідних переговорів і гарантувати договороздатність Євросоюзу. По суті постало питання про цілісність і легітимізацію ЄС на міжнародній арені.
По-третє, серйозний козир в антиєвропейській риториці отримали супротивники інтеграції України до ЄС як в Україні, так і поза її межами, в першу чергу в Путінській Росії. Поспішні заяви керівництва Нідерландів про перегляд угоди лише підливають масла у вогонь. Тому завдання і керівництва України і наших європейських друзів – мінімізувати негативний вплив результатів референдуму на суспільну думку в Україні і в ЄС щодо подальших перспектив євроінтеграційних процесів у Європі.
Замість підсумків
Робити прогнози розвитку подій у таких безпрецедентно кризових ситуаціях невдячна справа. Проте спробувати окреслити найближчі перспективи і пріоритетні кроки залучених гравців необхідно.
По-перше. У ситуації, що склалася, найважливіше – це терпіння. Угода про асоціацію діє в режимі тимчасового застосування. Цілком зрозуміло, що такий режим не може застосовуватися вічно. Проте й поспішати «зривати нарив» немає жодного сенсу. Спочатку юридичний аналіз і розгляд всіх варіантів дій, а потім вже ухвалення рішення що далі. Таку консолідовану позицію мають займати всі, – і уряди Нідерландів та України, і глави урядів та держав країн-членів ЄС і Європейська Комісія. А варіантів дій, як це не дивно, більше ніж достатньо. Це може бути й укладення додаткового Протоколу, за яким певні положення Угоди не діють щодо Нідерландів, і узгодження Політичної декларації з роз’ясненням сутності політичних положень Угоди, які неоднозначно сприймаються громадянами Нідерландів, і внесення узгоджених з голландцями змін до тексту Угоди тощо. Це може бути, врешті-решт, навіть домовленість про те, що Нідерланди не є стороною-підписантом Угоди (це так чи інакше не стосуватиметься положень, які відносяться до компетенції ЄС). Адже навіть сторонами відомої шенгенської угоди є не всі держави-члени Євросоюзу.
По-друге. Сам закон про консультативний корегуючий референдум має бути розглянутий на предмет відповідності законодавству ЄС. Адже український прецедент може спричинити ефект доміно, і тоді розвал ЄС стане справою техніки. Навіть без «руки Кремля», терористів ІДІЛ чи ще якихось опонентів європейського проекту. Очевидно Європейська Комісія має сформулювати правову позицію щодо цього документу і звернутися до Суду ЄС у Люксембурзі.
По-третє. Гаазький провал має стати останнім дзвіночком (якщо навіть не дзвоном) для української влади, в першу чергу – для Президента Порошенка.
Нарешті слід усвідомити очевидні речі:
– Імітація інтеграції України до ЄС має бути негайно припинена.
– Про реформи треба не лише говорити, їх треба робити.
– Щоб досягти прогресу у європейській інтеграції, потрібні відповідальні за неї посадові особи та інституції.
– Не можуть політка інтеграції до ЄС і реформи «плавати» паралельними курсами, як це ми досі практикуємо.
– Не повірять європейці в «благіє наміри» щодо боротьби з корупцією, коли в міністерствах досі ще сидять смотрящіє, а Президент країни і його найближче оточення є фігурантами «панама гейтів» та інших корупційних скандалів.
Українська держава має нарешті продемонструвати історію успіху. І то не скільки голландцям, американцям чи іншим нашим партнерам, а власним громадянам. Вже в наступному уряді має з»явитися потужна політична фігура на посаді Першого-віце-прем’єр-міністра з європейської інтеграції та реформ з широкими повноваженнями щодо впровадження системних реформ в Україні згідно з Угодою про асоціацію. Вже у 2016 році має бути проведена реформа судової системи та прокуратури. Вже до осені мають бути прописані європейські виборчі правила, за якими буде запроваджено пропорційну систему, знижено бар’єр до 2% і заборонено політичну рекламу.
При виконанні цих першочергових заходів, проведемо вибори і отримаємо якісний парламент і уряд, які нарешті перетворять Україну з кривого каченяти в очах голландців і інших в гордого лебедя. Будемо далі імітувати порятунок України в телешоу, терплячи знущання над країною олігархією, результати голландського фіаско виявляться лише квіточками.
Вадим Трюхан,
Голова правління ОО Європейський рух України”, асоційований партнер ЮФ “Constructive Lawyers”, член політради партії “Сила людей”.
