Ми вже звикли, що інтереси підприємця та споживача перебувають у конфлікті. Тому на варті нашого права отримувати якісні товари чи послуги стоять різні контролюючі інстанції. Але чомусь і наші права реалізувати все складніше, і підприємці продовжують скаржитися на зростаючі утиски. Як таке може бути, і кого повинна захищати держава?
При збереженні конфліктного мислення виходу нема. Залишити бізнес без нагляду – покинути споживача беззахисним, а далі ускладнювати йому життя бізнесу – залишитися без приватного роботодавця в країні. Тому треба зрозуміти, у чому хиба самої системи.
Сьогодні система побудована таким чином, що підприємець відповідає не перед споживачем, а перед чиновником. Останній, нібито, захищає інтереси споживача, але не конкретного, а узагальненого, абстрактного. Тому конкретні люди, уособлюючи державу, яка діє від імені народу, працюють на свою власну користь.
Підприємець в Україні змушений думати не про покращення послуг, а про те, щоб збільшувати прибуток, або за рахунок підвищення цін, або частіше – через зниження якості. Бо яка б висока якість не була – не отримати йому дозволів та підписів, якщо він не задовольнить особисті інтереси контролерів.
І чим жорсткіші будуть нормативи та регуляторні дії, чим більші будуть штрафи на користь держави – тим більшим тягарем вони ляжуть на гаманець або безпеку споживача. Тому змінити можна лише одне – підприємець має відповідати не перед державою та її представниками, а перед конкретним кінцевим споживачем або іншим підприємцем. Такий механізм існує в усьому розвиненому світі.
Треба створити механізми, що гарантують споживачеві отримання компенсації – доки він не поставить підпису, що задоволений. Держава лише забезпечує законність процесу. Чому в нас цього не зроблено? Тому що як тільки це стане нормою – підприємцеві стане невигідно відкуповуватися. Як не відкуповуйся – все одно заплатиш ще й усім споживачам. Тому краще чесно й сумлінно працювати, і сплачувати державі лише податки.
Необхідно позбавлятися від посередників у суспільних відносинах – чиновники мають бути спостерігачами за дотриманням законності цих відносин, і не держава має отримувати штрафи, а людина – компенсації. Сила людей виявляється тоді, коли вони діють, або доручають діяти своїм довіреним особам чи юристам, але не дозволяють комусь від їхнього імені збирати данину.
