Щоденно до лав СИЛИ ЛЮДЕЙ приєднуються нові яскраві особистості. Таке акумулювання інтелектуального потенціалу та ідейного пласту формує якісну структуру об’єднання. Соціальна активність та самосвідомість членів СИЛИ ЛЮДЕЙ є стрижнем безпосереднього впливу на суспільні процеси.
Інна Пенчук, завідувач кафедри реклами і зв’язків із громадськістю Інституту журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету, редактор, автор і ведуча телевізійних програм «Маленькі дорослі», «Арифметика комфорту» на телеканалі ТВ ГОЛД, директор Першої дитячої телешколи «Бебі ТВ ГОЛД», не є винятком.
У розмові з кореспондентом СИЛИ ЛЮДЕЙ Інна активно ділилася планами щодо майбутньої співпраці та наголосила на актуальності певних суспільних проблем.
Інно, коли та звідки Ви дізналися про СИЛУ ЛЮДЕЙ? Чому вирішили приєднатися?
Моє знайомство із політичною силою «Сила людей» розпочалося не із знайомства із платформою, ідеями, агітацією щодо приєднання, ні. Знайомство розпочалося із спілкування з толерантними, професійними, комунікабельними, освіченими молодими людьми, у яких було бажання – щире бажання – змінити Україну на краще. Ідеї, що поширювалися когортою ідейних однодумців, були мені близькими і зрозумілими – кожна людина має бути вільною, відповідальною, освіченою, а найголовніше – щасливою. Такою має бути кожна українська людина. Саме ця ідея була близькою моєму духові і світовідчуттю. На думку моїх нових друзів, головна мета України має полягати у розвиткові громадянського суспільства з високим рівнем культури і духовності. І знов я відчула душею своїх однодумців.
Ще у 2004 році, захищаючи кандидатську дисертацію на тему «Регіональне телебачення і радіомовлення у контексті формування національної свідомості молоді», я порушувала цю проблему і намагалася якимось чином її вирішити. Але було замало однодумців. І ось вони поруч.
Я пишаюся тим, що в цій новій політичній силі я зустріла своїх однодумців. Сашко Солонтай, Оксана Гуйда, Володимир Шматько, Вадим Трюхан – саме вони наштовхнули мене на співпрацю і на створення осередку. Насамперед, чесно кажучи, мене тішить, що спочатку я знайшла друзів, а потім вже приєдналася до НПС, до якої належать мої друзі. І тому сумнівів жодних не залишилося.
Хто був ініціатором створення першого осередку у Запоріжжі?
Ініціатором створення осередку у місті Запоріжжя була я. І на щастя, у своєму рідному місті я маю однодумців. Це ті люди, з якими я давно пліч-о-пліч працюю, спілкуюсь, навчаю і навчаюсь. Це молоді, талановиті, амбітні і найголовніше – не зневірені українці, що мріють змінити наші вулиці, міста, країну на краще. Наразі ми вже створили два осередки. Плануємо створення третього. На меті – створення першого районного оргкомітету!
Які проекти плануєте запровадити у рідному місті?
Проекти, які ми плануємо, більшою мірою налаштовані на розбудову України як європейської держави: формування свідомості молоді, освітні проекти для молодої аудиторії, соціальні проекти для людей похилого віку, громадські акції, які б інтегрували молодь, різноманітні фестивалі тощо. Взагалі, ідей у нас дуже багато!
Чи є якісь із проектів, які вже реалізовуються?
Так, наприклад, разом із громадською організацією «Європейська молодь в Україні» вже розпланували кілька освітньо-пізнавальних акцій. До своїх проектів, а також до лав НПС маємо бажання залучати громадські організації, які спрямовують свою діяльність на формування молодого європейського покоління в Україні. Сподіваюсь, що об’єднання людей на засадах самоорганізації та свідомості, призведе до того, що кожен із нас проявить свою громадянську активність, а разом ми змінимо нашу країну на краще.
Ви зазначили, що захищали дисертацію на тему: «Регіональне телебачення і радіомовлення у контексті формування національної свідомості молоді». У чому полягає актуальність піднятого питання?
Сьогодні телебачення є не тільки невід’ємною частиною суспільного й культурного життя людей, а й наймогутнішим знаряддям впливу на свідомість людей і, як наслідок, формування підростаючого покоління. Величезний потік інформації, який щодня поглинають діти, може бути корисним для маленького глядача, дитини й формування її особистості відбувається насамперед у результаті активної взаємодії з навколишнім середовищем у процесі виховання, освіти, самоосвіти. Але в умовах сьогодення виникає питання: що робити, якщо більшу частину часу дитина спілкується з незвичайно привабливим «блакитним екраном»?
Що пропонуєте, адже дитяча та молодіжна аудиторія досить специфічна?
Відповідь очевидна: необхідно створити такі умови перегляду телевізійних програм, за яких дитина не тільки б отримувала задоволення від отриманої інформації, а ще й вчилася читати, писати, рахувати й бути уважною. Медіазасоби можуть бути використані за двома напрямами: підвищення доступу дітей до інформації, а також як стимулятор у розвитку й навчанні.
Більш того, потрібно вчити підростаюче покоління правильно й розумно споживати інформацію, розвивати здатність вміло вибирати з різноманіття незліченної телепродукції найцінніше, що буде необхідним для його майбутнього повноцінного й активного життя.
Таким чином, під контролем держави, суспільства, школи й родини телебачення стане чудовим помічником і вірним інформаційним супутником кожної високорозвиненої, освіченої людини.
Після розмови Інна поділилася своєю потаємною мрією: створити справжній телеканал для дітей – нашого майбутнього. «Потенціал та можливості маю (10-річний досвід у створенні програм для дітей, власні лонгітюдні дослідження, проведені з дітьми (віком від 1 до 14 років) щодо впливу на них медіа – прим. автора) залишилось лише реалізувати», – зазначає вона.
Бажаємо успіхів та наснаги у реалізації мрії!
